Історія Жашківського районного суду

               Вперше назва «Жашків» зустрічається на карті французького інженера Гійома де Боплана (перша половина сорокових років XVII ст.), який позначив на картах українських земель Речі Посполитої слободу Зашків та річку Бава, нині Торч, притоку річки Тікич Угорський.

                  16 жовтня ( за старим стилем) 1636 року – повідомлення про те, що при впаданні річки Козина в річку Рава Зашківська, вище Скибин Греблі закладено Грордище.

                  2 лютого ( за новим стилем) 1655 року – із Рашкова ( Жашкова) направлено реляцію королю Речі Посполитої про наслідки битви під Охматовим ( Дрижипільська битва).

                  1664 року у Жашкові нараховувалось 31 дим ( дим-оселя), з яких сплачували 46 злотих 15 грошів ( для порівняння додамо, що на той час козацька шабля коштувала 60 злотих).

                  1729 рік – за кошти пана Дроздовського із дубових колод збудували церкву на місці, де нині знаходиться Жашківська школа №3.

                  1740 рік – власником Жашкова став граф Францішек Антоній Ледуховський ( 1796), панцирної хоругви ротмістр, Влодзимірський староста.

                 1741 рік – за даними Тетіївського деканату прихожан в Жашкові 20 дворів.

                 1801 рік – Жашків набуває статусу волосного центру у складі Таращанського повіту.

                 1833 рік – відкрито ярмарок, де торгували переважно сільськогосподарською продукцією. Змуровано двохрестальну церкву коштом пана Іоанна Таращанського.

                 1835 рік – спалена поміщицька гуральня.

                 1840 рік – Жашків віднесено до розряду містечок.

                 1860 рік – поблизу містечка збудовано цукровий завод, де працювало 350 робітників, на початку 20-го століття на заводі працювало 896 робітників. У містечку на той час був також виноробний і пивний заводи ( 1865 рік), 28 ремісників, 24 крамниці. Місцевий ярмарок славився кінською торговицею, де можна було зустріти ліверантів з різних губерній Росії.

                1865 рік – відкрито однокласну школу.

                28.06.1897 року – народився вчений шумеролог Семюель Ноах Крамер.

                З 1923 року Жашків став центром району.

                У 1926-1927 роках відбулася добудова залізничної колії на дільниці Погребище – Жашків.

               Відповідно до адміністративного поділу формувалася судова система України  у XIX ст.

               На території Жашківського району діяв повітовий суд, який було утворено на підставі «Установи для управління губерній Всеросійської імперії». На Правобережній  Україні створювалися з 1782 р. разом з поширенням тут загальноросійських установ. Повітові суди створювалися як станові суди першої інстанції, які обиралися дворянами.

               Повітові суди розглядали дрібні кримінальні та цивільні справи, а також деякі несудові справи і зберігали межові книги плани, проводили ревізії повітового казначейства, разом з поліцією « вводили у маєток» його законного власника та ін.

              Повітовий суд складався зі суддів і двох підсудків ( засідателів).

              Судовими статутами від 20 листопада 1864 р. узаконювалися нові буржуазні принципи судовлаштування і судочинства, вводилися нові системи судових установ. Після їх створення повітові суди припинили діяльність.

              Точну дату створення і припинення діяльності Жашківського повітового суду не встановлено у звۥязку з незбереженністю основного масиву документів.

              Внаслідок реформи 1864 р. був створений  суд присяжних як центральний інститут судових установ. Суд присяжних в Україні складався з трьох осіб: голови і двох замісників. Лава присяжних складалася з 12 постійних і 2 запасних засідателів.

              У 1917 р. суд присяжних був ліквідований.

              Постановою народного секретаріату України 4 січня 1918 р. на території Української Народної Республіки було введено народні суди. Народні суди діяли в межах району ( участку), які зазвичай складалися з кількох волостей або одного міського району.

              Відповідно до Конституції Української РСР від 30 січня 1937 р. нароби: суди районних  народних судів обиралися громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років. Районні засідателі районних народних судів обиралися на загальних зборах робітників, службовців і селян за місцем їх роботи або проживання.

               Народний суд Жашківського району відновив свою діяльність після звільнення міста Жашкова від німецьких загарбників.

               У період з 1962 р. по 2009 р. народний суд Жашківського району очолювали:

               З 1962 – 1965 р. – Гончаренко Олександр Гордійович;

               З 1965 – 1966 р. – Ведоменко Федір Федосійович;

               З 1966 - 1974 р. – Андрійченко Григорій Андрійович;

               З 1974 – 1983 р. – Ільченко Анатолій Михайлович;

               З 1983 – 1987 р. – Ганзієнко Григорій Михайлович;

               З 1987 – 1989 р. – Жадан Віктор Іванович;

               З 1989 – 2014 р. – Томашевський Володимир Миколайович;

               З 2014 - 2016р. - Первак Михайло Олексійович 

               З 2016- по т.ч - Шимчик Роман Васильович

               В 1968 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих було виділено земельну ділянку під будівництво адміністративного приміщення суду з земель державного фонду в м.Жашків по вул.Чапаєва,8.

              В 1969 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих ухвалює акт державної комісії на прийняття в експлуатацію будинку народного суду.

             Згідно з Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року, народний суд Жашківського району перейменовано на Жашківський районний народний суд.