Прийняти спадщину мають право особи, на яких складено заповіт. Якщо заповіту немає, в дію вступає закон і спадкоємці успадковують майно відповідно до черги.

Існує п’ять черг спадкування за законом: 1 черга — діти, другий з подружжя та батьки; 2 черга — рідні брати та сестри, баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; 3 черга — рідні дядько та тітка спадкодавця; 4 черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї і 5 черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Правда, черговість спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором. Прийняти спадщину потрібно протягом шести місяців з дня її відкриття, зробити це можна звернувшись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. З чотирнадцятирічного віку особа самостійно може подати заяву на прийняття спадку. До 14 років заяву подають батьки (опікуни) малолітньої особи. Звернення за допомогою представника не допускається. Можливе відправлення заяви поштою, але в такому випадку вона повинна бути нотаріально посвідчена. Окрім заяви, вам необхідно мати свій паспорт, а також реєстраційний номер платника податків; свідоцтво про смерть спадкодавця, заповіт (за наявності); документ, який підтверджує родинні зв’язки (свідоцтво про народження, шлюб). Заяву про прийняття спадщини спадкоємець має право відкликати.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку він не заявив про відмову від неї. Особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.

Спадкоємці за взаємною згодою можуть між собою укласти договір про поділ спадкового майна та самостійно визначити розмір часток. Поділ спадкового майна проводиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. Договір про поділ спадкового майна дозволяє визначити між спадкоємцями, наприклад, до кого зі спадкоємців переходитиме житловий будинок та пай, а до кого — грошові вклади та земельна ділянка, що дозволить значно заощадити на оформленні прав, оскільки не потрібно оформляти частки на кожного спадкоємця. У разі недосягнення згоди, поділ провадиться в судовому порядку.

Захистити своє право можна в судовому порядку: визнати заповіт недійсним; визнати право власності на спадкове майно; визнати право на обов’язкову частку в спадщині; стягнути моральну шкоду, заподіяну спадкодавцеві; усунути від права на спадкування; стягнути зі спадкоємця майнову шкоду, заподіяну спадкодавцем; визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини; стягнути незадоволені вимоги кредитора спадкодавця зі спадкоємців; визначити частку в спільному сумісному майні; встановити факт проживання однією сім’єю / без реєстрації шлюбу; встановити факти, що мають юридичне значення; визнати спадкоємцем відповідної черги за законом; змінити черговість одержання права на спадкування; визнати заяву про відмову від прийняття спадщини; відшкодувати витрати на поховання / лікування спадкодавця тощо.

Нотаріус самостійно перевіряє всі отримані дані, при необхідності вимагає додаткові документи. Після закінчення 6 місяців нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, яка є правовстановлюючим документом. Кожен спадкоємець окремо оплачує послуги нотаріуса (наприклад, за оформлення частки квартири, земельної ділянки).

При тому кожна спадкова справа певною мірою є індивідуальною.

Джерело: Юридичні новини України