Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 266/5267/18 та встановив, що факт поділу спільного нерухомого майна подружжя повинен бути доведений нотаріально посвідченою угодою, а не угодою, укладеною у простій письмовій формі.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа_1, як спадкоємець померлої матері особи_3, звернулася до суду із позовом до особи_2 про визначення частки у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування.

Суди встановили, що особа_3 та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі у період з вересня 1960 року до січня 2004 року. Відповідно до договору купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення від 1991 року відповідачу на праві спільної сумісної власності належить квартира.

Зі змісту угоди, укладеної в травні 2004 року між батьками позивача, апеляційний суд встановив, що колишнє подружжя фактично поділило спільно нажите майно. Взаємних претензій один до одного не мають і порушувати  питання про майно в суді не будуть, у тому числі і щодо квартири. Мати позивача заповіла йому все належне їй майно.

Заочним рішенням районного суду позов задоволено. Постановою апеляційного суду заочне рішення районного суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з положень частини третьої статті 372 ЦК України та посилався на те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу, проте право спільної сумісної власності колишнього подружжя припинилося у зв`язку з підписанням особи_3 та особи_2 угоди про поділ майна подружжя, а тому за позивачем не може бути визнана частка у спірному майні в порядку спадкування.

Колегія суддів не погодилась із вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду та таке.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Окрім цього, ВС зауважив, що відповідно до частини 3 статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За положеннями частини 2 статті 69 СК України під час укладання угоди від 8 травня 2004 року не було дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення угоди.

ВС наголосив, що факт поділу спільного нерухомого майна подружжя повинен бути доведений нотаріально посвідченою угодою, а не угодою, укладеною у простій письмовій формі.