Григорій Усик: Довіра до суду та його авторитет залежать від діяльності всіх гілок влади

Григорію Івановичу, на з’їзді суддів Ви отримали найбільшу підтримку. Які чинники впливають на авторитет особистості та зумовлюють повагу у суддівському середовищі?

Суддівське середовище нічим особливим не відрізняється у вимірі та визначенні авторитету особистості. Це насамперед порядність, відповідальність, професійне ставлення до своїх обов’язків, повага до колег. Це ті загальноприйняті критерії, які викликають повагу та довіру людей, формують авторитетну особистість. На авторитет значною мірою впливають також рівень професійних знань, здатність відстояти свою позицію, а також чути аргументи опонента, які треба вміти визнавати у разі їх переконливості, що є необхідним для формування єдиної судової практики. Думаю, що свою роль відіграв і мій життєвий та професійний досвід, адже я пройшов усі щаблі суддівської кар’єри, зокрема в суді першої інстанції працював понад шість років, в суді апеляційної інстанції – 15 років, з них 4 роки – секретарем судової палати в одному з найбільших судів України – Апеляційному суді міста Києва, та 5 років працював у Касаційному цивільному суді в складі Верховного Суду. Я сподівався, що голосування за мою кандидатуру буде позитивним, однак результат перевершив мої очікування. Водночас такий високий результат покладає на мене надзвичайно велику відповідальність перед суддівською спільнотою та перед суспільством, які очікують позитивних змін у роботі Вищої ради правосуддя і судової системи.

Обираючи той чи інший склад ВРП, з’їзд суддів також визначає і подальші вектори розвитку судової системи.

Звісно, на з’їзді вирішується не лише доля персоналій, а й питання щодо подальшого розвитку судової системи. ВРП має повноваження, які значною мірою впливають на кар’єру судді, але головною її функцією як незалежного органу державної влади та суддівського врядування, що прямо визначена законом, є забезпечення незалежності судової влади. Тому судді хочуть мати впевненість, що обраний ними член ВРП докладатиме всіх зусиль для забезпечення незалежності судової влади. У суспільстві по-різному сприймають суддівську незалежність, дехто думає, що це є особистим привілеєм судді, тоді як насправді суддям гарантується незалежність у прийнятті процесуальних рішень та дій, а в інших сферах, наприклад у повсякденному житті, статус судді покладає на суддю більше обов’язків та обмежень, ніж на пересічного громадянина, оскільки суддя має бути взірцем доброчесності, дбати про свій власний авторитет та авторитет судової влади. Обмеження поширюються і на членів родини судді.

Що Вас підштовхнуло до рішення кандидувати на посаду члена ВРП?

Перш за все це небажання миритися зі станом, у якому перебувають судова система та рівень довіри до судової влади. Я понад 27 років свого свідомого життя віддав роботі в судовій системі, тому мені не байдуже ставлення до неї суспільства. Хочу докласти всіх зусиль, щоб змінити ставлення громадян і влади до судової системи, зробити діяльність ВРП та судової влади такою, яка буде зрозумілою і суддям, і суспільству. Без цього неможливий подальший політичний та економічний розвиток держави, її рух до європейської спільноти, яка сповідує принципи демократії та верховенства права. Саме прагнення змінити ставлення суспільства та влади до судової системи було головним мотивом прийнятого мною рішення кандидувати на посаду члена ВРП. Процедура відбору на зайняття посади члена ВРП відбувалася за новими правилами за участю авторитетних іноземних експертів, які мали право переважного голосу, і була надзвичайно прискіпливою, її не можна порівнювати з попередніми процедурами відбору. Усі члени ВРП отримали позитивні висновки, тому у громадськості не може бути жодних сумнівів у їхній доброчесності.

Звісно, авторитет судової влади залежатиме не лише від роботи Вищої ради правосуддя, а й від кожного судді. На суд покладено функцію захисту порушених прав, свобод та інтересів громадян, ефективність виконання якої залежить від професійної підготовленості та доброчесності кожного судді. Саме суд в особі конкретного судді чи колегії суддів, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному, хто звернувся за захистом, право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією і законами України. Лише незалежний, професійно підготовлений і доброчесний суддя здатен повернути довіру суспільства до суду ухваленням законних та справедливих судових рішень, які базуватимуться на принципах верховенства права. Переконаний, що в судовій системі переважна більшість суддів є доброчесними та сумлінними, працюють з надзвичайно великим навантаженням, а нині ще й в умовах воєнного стану, часто під постійними обстрілами. Сутність людини проявляється у найскладніших, найважчих  для неї ситуаціях. Вважаю, що судова система при такій катастрофічній нестачі кадрів, в умовах війни гідно себе проявила, і про цю важку повсякденну роботу суддів має знати широкий загал. На жаль, інформаційна політика судової влади, в тому числі ВРП як органу суддівського врядування, істотно програє на інформаційному полі засобів масової інформації. 

Якою є роль, місія сформованої за новими принципами ВРП в  реаліях сьогодення? Як би Ви хотіли, щоб сприймали Раду судді, громадяни?

У суспільстві та навіть деякими суддями ВРП сприймається переважно як каральний орган. Найчастіше увага суспільства концентрується на функції здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді, наче лише від розгляду скарг на суддів залежить розв’язання усіх проблем у судовій системі. На мою думку, головні функції Ради – забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, зокрема вжиття заходів щодо унеможливлення будь-якого зовнішнього та політичного впливу на суддю, створення умов для стабільної роботи судів. Адже недостатнє кадрове та фінансове забезпечення, невиконання судових рішень впливають на рівень довіри до суду та до ВРП. Надзвичайно важливі завдання – формування доброчесного високопрофесійного суддівського корпусу за новими принципами і правилами та відновлення довіри до судової влади.

Але ж на рівень довіри також впливають позиція представників інших гілок влади та діяльність інших інституцій.

Обов’язок держави – робити все можливе для забезпечення незалежності судової влади. На жаль, упродовж багатьох років все зводиться до критики з боку публічних осіб, особливо  під час виборчих кампаній. У процесу відновлення довіри багато складових,  і не всі вони залежать виключно від суддів чи органів суддівського врядування. Такими чинниками є належне фінансове та кадрове забезпечення роботи судів і стабільна досконала нормативно-правова база,  яка наразі у нас розбалансована. Нові законодавчі акти інколи не узгоджуються із чинними, що регулюють суміжні правовідносини. Виникають колізії, прогалини, які треба якось заповнювати, і тоді йдеться вже про застосування норми та її тлумачення суддею.

Щодо фінансового питання зауважу, що існує певна диспропорція у зарплатні суддів першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Її розмір доцільно переглянути для суддів першої інстанції,  адже там найбільший обсяг роботи і уявлення пересічного громадянина про судову систему – як позитивне, так і негативне – залежить перш за все від роботи суду першої інстанції. Як можна вимагати обґрунтованих вмотивованих судових рішень, коли суддя розглядає по 15–20 справ на день? Критична ситуація із заробітною платою працівників апаратів судів. Неприпустимо, коли секретар судового засідання отримує менше, ніж касир супермаркету. Де набрати відповідальних компетентних людей, які погодяться працювати за такі гроші з ранку до пізньої ночі, навіть у вихідні? Цей чинник суттєво впливає на якість роботи судді.

Судова система не ізольована, вона невіддільна від інших органів та інститутів – правоохоронних органів, прокуратури, адвокатури, і рішення суду напряму залежить від якості роботи цих органів. Якщо досудове розслідування проведено неякісно і особа, яка мала понести заслужене покарання, опиняється на свободі, громадськість і суспільство завжди вважають винуватим суд чи конкретного суддю, який розглянув справу, а не орган досудового розслідування, що неналежно здійснив досудове розслідування. Багато залежить також від якості роботи адвоката, особливо тепер, коли після внесення змін до Конституції України запроваджена адвокатська монополія на представництво інтересів осіб у всіх юрисдикціях. Відповідальність за неправильно обрані адвокатом тактику ведення справи, спосіб захисту порушених прав особи, яку він представляє, перекладається на суддю, якого звинувачують в упередженості, необ’єктивності. Не є ефективною і завершальна стадія вирішення спору – виконання судового рішення, що є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке лежить у площині вирішення органу виконавчої влади. Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що громадяни України найчастіше звертаються до цього суду саме з питань невиконання судових рішень. Без комплексного вирішення усіх цих питань неможливе відновлення довіри до судової влади. Тому мені дивно, коли критика з боку громадськості зводиться виключно до того, що проблемою № 1 в судовій системі є недоброчесні судді, і вирішення цієї проблеми полягає в черговому кваліфікаційному оцінюванні суддів та перевірці їх на доброчесність. Весь комплекс чинників, які впливають на якість роботи судової системи, не аналізується, бо якщо їх аналізувати, виявляється, що є проблеми і в законодавчому регулюванні, і у виконавчій гілці влади. Тож довіра та авторитет суду залежать від діяльності усіх гілок влади.

На Вашу думку, Раді у новому складі легко буде досягти консенсусу?

Якщо люди об’єднані однією ідеєю, єдиними цінностями, то заради консенсусу можна і потрібно знаходити компроміс. Я думаю, що заради втілення високих стандартів, цінностей та ідей члени ВРП, які пройшли такий прискіпливий відбір, зобов’язані знаходити порозуміння. Можуть бути дискусії, але на виході у нас має бути обґрунтоване рішення, зрозуміле і для суспільства, і для суддів. Воно може не задовольнити представників громадськості або суддів, буде критика як з одного, так і з іншого боку, але наші рішення мають бути мотивованими і зрозумілими. Через прозорість процедури прийняття рішень і їх мотивованість буде оцінюватися робота ВРП, поступово відновиться довіра до ВРП і до судової влади загалом. Робота Вищої ради правосуддя налагоджується, є розуміння цілей, завдань і викликів, що постали перед ВРП, всі члени ВРП налаштовані на конструктивну роботу та усвідомлюють відповідальність, покладену суддями та суспільством на кожного з нас.

ВРП ухвалюватиме рішення про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів Україні. Якими будуть критерії при відборі? Як швидко вдасться запустити роботу цього органу?

Наразі ми напрацьовуємо цю методику та механізми її реалізації. Із цією метою у нас відбудеться тренінг із представниками європейських організацій, які поділяться з нами своїм досвідом. У нас є власні напрацювання, крім того, ознайомимося з досвідом та рекомендаціями іноземних партнерів і віднайдемо алгоритми відбору. Завдання буде нелегким, оскільки нам доведеться обирати із 32 кращих кандидатів у члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 16 найкращих, тому критерії відбору мають бути зрозумілими і кандидатам у члени ВККСУ, і суспільству.

Які перспективи запровадження служби дисциплінарних інспекторів?

Вірогідно, потрібні законодавчі зміни. Є думка, що така кваліфікаційна вимога, як 15 років роботи в галузі права, з яких  8 років на посаді судді, адвоката чи прокурора, – це дуже висока планка при великому обсязі повноважень та роботи і невисокій заробітній платі, а також за відсутності у службі дисциплінарних інспекторів секретарів або помічників.

Закон надає дисциплінарному інспектору широкі повноваження в підготовчій частині дисциплінарного провадження – прийняти чи не прийняти дисциплінарну скаргу, відкрити чи не відкрити провадження у дисциплінарній скарзі, щодо надання висновку про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Функціонально дисциплінарні інспектори незалежні від членів ВРП, але відповідальність за ухвалене рішення у дисциплінарній справі буде лежати на ВРП, тоді як закон не визначає, хто із членів ВРП буде складати текст рішення. Вважаю, що на стадії розгляду справи у Дисциплінарній палаті чи на засіданні Вищої ради правосуддя в автоматизованому порядку має визначатися співдоповідач у справі – член ВРП.

Багато питань виникає і щодо процедури відбору дисциплінарних інспекторів, які належать до категорії державних службовців. Як відомо, під час воєнного стану конкурси на державну службу не проводяться, тому існує ризик наразитися на критику щодо непрозоро проведеного відбору, до того ж у такому випадку призначення дисциплінарних інспекторів на посади буде тимчасовим, тобто до процедури проведення конкурсу на державну службу.

У зв’язку з такою невизначеністю ми пропонуємо законодавцю ввести перехідний період для запуску служби дисциплінарних інспекторів,  доопрацювавши положення закону у цій частині, а дисциплінарні провадження здійснювати за раніше визначеною законом процедурою. 

Як Ви ставитеся до критики?

Конструктивна критика завжди корисна, більш того, критика ззовні дає можливість виявити в роботі недоліки, які іноді не помітні всередині системи чи в роботі органу влади. Це стимулює працювати більш ефективно, однак не розумію і не приймаю деструктивної критики. Інколи мені здається, що особи, які її висловлюють, не переймаються державницькими інтересами чи інтересами суспільства, а критикують, тому що бояться втратити інтерес до себе як особистостей. Завжди легше критикувати, ніж показати плоди своєї роботи чи діяльності, тому я більше ціную людей, які чогось досягли в будь-якій сфері життєдіяльності –  чи то в бізнесі, науці, техніці, культурі, чи  в органі державної влади або управління.

До прикладу, навіть після проходження конкурсу до Вищої ради правосуддя, процедура якого за новими правилами була запропонована громадськістю та нашими іноземними партнерами і який відбувся за участю досвідчених та авторитетних міжнародних експертів, деякі громадські діячі намагаються поставити під сумнів доброчесність членів Вищої ради правосуддя, а відповідно, компетентність і безсторонність експертів Етичної ради та її висновки. Так не можна, оскільки це виглядає деструктивно і не відповідає державницьким інтересам.

Скажу відверто, що при прийнятті  рішення про участь у конкурсі на посаду члена ВРП я чітко усвідомлював, що, працюючи у цьому конституційному органі державної влади та суддівського врядування,  я ризикую не тільки не примножити свій авторитет, а й частково втратити його, оскільки ВРП, образно кажучи, знаходиться між молотом і ковадлом. З одного боку, громадськість прагне покарання недоброчесних суддів, і в цьому бачить головну функцію цього органу, з іншого боку, судді прагнуть знайти у Вищій раді правосуддя захист своїх прав та незалежність від впливу на їхню процесуальну діяльність щодо здійснення правосуддя.

Разом із тим я впевнений, що оновленому складу Вищої ради правосуддя буде до снаги досягти справедливого балансу інтересів як суспільства, так і суддів, а отже, виконати головні завдання Вищої ради правосуддя –- забезпечення незалежності судової влади, формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу, здійснення справедливих та об’єктивних процедур під час розгляду дисциплінарних проваджень за скаргами на дії суддів.

Пресофіс ВРП