Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз’яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.
Місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї у зв’язку із закінченням строків давності. Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду та звільнив особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрив (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
ККС ВС залишив без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
Згідно зі статтями 284–288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов’язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Визнання винуватості є правом, а не обов’язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов’язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Установивши, що підозрюваний підтримував у суді першої інстанції клопотання прокурора та просив звільнити його від кримінальної відповідальності, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що невизнання вини особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Постанова ККС ВС у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728753.