Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів та зазначав, що йому 87 років, він є одиноким та отримує пенсію за віком, розмір якої не забезпечує необхідного мінімуму для проживання, враховуючи витрати на оплату комунальних послуг, ліків та продуктів харчування, а відповідач, який є його сином та проживає у Франції, є визнаним композитором та має високий рівень доходу, має можливість надавати йому матеріальну допомогу, однак такої допомоги не надає.

Суд першої інстанції позов задовольнив та стягнув аліменти у розмірі 2 000,00 грн щомісячно довічно, починаючи з дня звернення до суду із позовом.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, що є єдиним його доходом, розмір якої не забезпечує його потреб на харчування і лікування, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є його сином, не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання батька.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження того, що він потребує матеріальної допомоги. А сам факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідача обов`язку надання йому утримання, оскільки стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню допомогу.

Касаційний цивільний суд ВС скасував постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

КЦС нагадав, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

Тому при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

ВС зауважив, що отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є особою похилого віку, 1930 року народження, є непрацездатним, власного житла не має, має лише єдиний дохід - пенсію у розмірі 2 393,07 грн, яка виходячи з його стану здоров`я, умов проживання, не може задовольнити його життєві потреби, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є сином позивача, та який є особою молодого віку, працездатним, отримує дохід та має можливість сплачувати аліменти на утримання батька.

А відповідачем не було надано доказів того, що у нього немає можливості надавати допомогу та судом не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатного батька.

Крім того, ВС визнав помилковим посилання апеляційного суду на те, що позивач зареєстрований у одній квартирі, однак проживає за іншою адресою - у іншій квартирі,оскільки це не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову про стягнення аліментів. Ця обставина не свідчить про рівень матеріального забезпечення позивача, так як наявність зареєстрованого місця проживання вказує лише на наявність у особи права користування цим майном (постанова від 18.11.2020 у справі № 757/52096/18).

Джерело: Українське право